Домедична допомога в умовах бойових дій: що змінилося за роки війни

Як надавати невідкладну медичну допомогу в зоні бойових дій. Такий посібник випустило Міністерство охорони здоров'я у співпраці з Національною гвардією України. Брошуру склали для військових, які перебувають на передовій АТО/ООС. У книзі ілюстровані пояснення – як зупинити кровотечу, накласти жгут і навіть правильно транспортувати пораненого в умовах обстрілу.

Ще кілька років тому розмова про домедичну допомогу в умовах бойових дій часто зводилася до кількох ключових речей: як зупинити масивну кровотечу, як правильно використати турнікет, як перемістити пораненого в безпечніше місце та як дочекатися евакуації. Це було важливо. І залишається важливим. Але сучасне поле бою давно показало, що бойова травма значно ширша за зовнішню кровотечу.

Вибух може одночасно спричинити ушкодження голови, грудної клітки, слуху та внутрішніх органів. Уламкове поранення може поєднуватися з переломом. Падіння після вибухової хвилі – з черепно-мозковою травмою. Евакуація може затриматися на години. А один інцидент може залишити кількох поранених одночасно. Саме тому сучасна тактична медицина – це вже не набір окремих прийомів із тактичної аптечки. Це система, яка враховує характер травми, тактичну обстановку, рівень підготовки того, хто надає допомогу, доступне спорядження та можливість або неможливість швидкої евакуації.

У 2020 році актуальним вважався посібник «Домедична допомога в умовах бойових дій», вже згаданий вище. На той момент посібник був практичним орієнтиром для військових, зокрема щодо зупинки кровотечі, використання джгута та транспортування пораненого під час обстрілу. Сьогодні ж цей матеріал цікавий ще й з іншої причини. Він дозволяє побачити, що в тактичній медицині залишилося незмінним, що змінилося, а головне – чому змінилося. І у цьому нам допоможе гід від військторгу Punisher.

Від посібника 2020 року до TCCC 2026

Почнемо з головного: старий посібник не став «неправильним» лише через свій вік. Медичні знання не працюють за принципом «вийшов новий протокол – усе старе викидаємо». Фундаментальні принципи залишаються надзвичайно стійкими: спочатку потрібно врахувати безпеку, визначити безпосередні загрози життю, надати пріоритет найкритичнішим станам, регулярно повторно оцінювати постраждалого та забезпечити його подальше переміщення до наступного рівня допомоги. Але деталізація системи за ці роки суттєво зросла.

Сьогодні основою міжнародного підходу TCCC є актуальна редакція TCCC Guidelines від 1 травня 2026 року. Настанови охоплюють три основні тактичні фази: допомогу під час безпосередньої загрози, тактичну польову допомогу та допомогу під час тактичної евакуації. Україна ж паралельно сформувала власну нормативну систему тактичної догоспітальної допомоги. Чинний наказ МОУ №436 від 29 червня 2024 року, зі змінами 2025 року, визначає обсяги допомоги для сил безпеки та оборони та прямо закріплює алгоритм MARCH PAWS. Тобто сьогодні ми маємо не просто пам'ятку для бійця, а багаторівневу систему.

MARCH PAWS: чому сучасна тактична медицина значно ширша за кровотечу

Українські нормативи визначають MARCH PAWS як алгоритм огляду та надання допомоги постраждалому з постійною переоцінкою його стану. І вже сама назва показує, наскільки широка тема.

• M – Massive bleeding – масивна кровотеча.

• A – Airway – дихальні шляхи.

• R – Respiration – дихання.

• C – Circulation – кровообіг.

• H – Hypothermia/Head injuries – гіпотермія та травми голови.

• P – Pain – біль.

• A – Antibiotics – антибактеріальна терапія.

• W – Wounds – рани.

• S – Splinting – шинування.

Це не просто зручна абревіатура для запам'ятовування. Це демонстрація того, як змінилося саме мислення про бойову травму.

M – Massive bleeding: кровотеча залишається критичною

Починаємо з того, що дійсно не змінилося. Масивна кровотеча залишається однією з найнебезпечніших безпосередніх загроз життю. Саме тому контроль критичної кровотечі є одним із перших пріоритетів у тактичній медицині. Турнікет нікуди не зник. Тиснучі пов'язки, тампонування та інші засоби контролю кровотечі також залишаються частиною системи. Але сьогодні набагато важливіше розуміти місце кожного інструмента в загальному алгоритмі, а не сприймати турнікет як універсальний засіб від будь-якої травми.

A – Airway: людина може бути при свідомості, але дихальні шляхи вже під загрозою

Проблеми з дихальними шляхами – один із тих аспектів, які легко недооцінити, якщо дивитися на бойову медицину лише через призму кровотеч. Після травми, втрати свідомості або пошкоджень обличчя ситуація може змінитися дуже швидко. І тут особливо добре видно різницю між цивільною та тактичною медициною.

На полі бою питання не тільки в тому, що потрібно зробити, а й у тому, коли саме це потрібно зробити. Актуальні TCCC Guidelines 2026 прямо зазначають, що в умовах безпосередньої загрози керування дихальними шляхами зазвичай відкладають до фази Tactical Field Care (Тактичного польового обслуговування). Тобто, правильна медична дія може бути неправильною в неправильний момент.

R – Respiration: дихання – це не тільки “чи дихає людина”

Травми грудної клітки – ще один великий блок, який неможливо звести до кровотечі. Вибух, уламок, вогнепальне або проникаюче поранення можуть спричинити серйозні порушення дихання. Особливість таких травм у тому, що зовнішній вигляд пораненого не завжди точно відображає тяжкість його стану. Людина може говорити, рухатися й залишатися при свідомості – і водночас мати проблему, яка без належної допомоги становить безпосередню загрозу життю. Тому оцінка дихання є окремим етапом алгоритму, а не другорядним доповненням після контролю кровотечі.

C – Circulation: кровообіг і шок

Навіть коли зовнішню кровотечу вже вдалося контролювати, це ще не означає, що небезпека минула. Поранений може мати значну внутрішню кровотечу або в нього може розвиватися травматичний шок. Саме тому сучасний алгоритм не закінчується після першої успішної маніпуляції. Постраждалого потрібно регулярно переоцінювати. Цей принцип прямо закріплений і в українських нормативних документах: огляд та допомога проводяться за MARCH PAWS з постійною переоцінкою стану.

H – Head injuries та Hypothermia: дві проблеми, які легко недооцінити

Те, що в MARCH PAWS об'єднано в один блок, насправді охоплює дві дуже різні проблеми.

Черепно-мозкова травма (ЧМТ)

Вибухова хвиля, падіння, удар, уламки або інші механізми можуть спричинити травму голови. І тут є важливий нюанс: наявність свідомості не виключає серйозної травми. Саме тому сучасні рекомендації приділяють увагу повторній оцінці неврологічного стану. У TCCC 2026 серед оновлень окремо зазначені зміни щодо ведення дихальних шляхів та черепно-мозкової травми в Tactical Field Care.

Гіпотермія

Переохолодження часто асоціюють із зимою. Для тяжко пораненого це помилка. Втрата тепла може відбуватися через крововтрату, мокрий одяг, контакт із холодною землею, тривале очікування евакуації та інші фактори. І це вже не питання комфорту. Гіпотермія може погіршувати стан тяжко пораненого та негативно впливати на згортання крові.

P – Pain: біль теж входить до сучасного алгоритму

Біль – не просто неприємний симптом. Для тяжко пораненого сильний біль може додатково впливати на фізіологічний та психологічний стан. Тому сучасна тактична медицина розглядає знеболення як окремий елемент допомоги. Але тут особливо важлива кваліфікація.

Різні препарати та способи їх застосування належать до різних рівнів підготовки. Українські нормативи прямо розподіляють лікарські засоби за рівнями тактичної догоспітальної допомоги. Отже, аптечка може містити препарат, але наявність препарату ще не означає, що будь-який військовослужбовець має право або підготовку для його застосування.

A – Antibiotics: ще одна відмінність сучасної системи

Антибіотики не є засобом «на всяк випадок». У тактичній медицині їх застосування пов'язане з характером травми, ризиком інфекції, умовами та рівнем підготовки того, хто надає допомогу. Це хороший приклад того, як сучасна система відійшла від простої логіки: “У аптечці є препарат – значить, його треба використати”. Бо медична інтервенція має бути обґрунтованою. Тож, українські нормативи передбачають антибактеріальні препарати в переліку лікарських засобів для тактичної догоспітальної допомоги, але їх доступність і застосування залежать від рівня підготовки.

W – Wounds: рана – це не просто отвір у шкірі

Рани на полі бою можуть бути різними: уламковими, кульовими, рваними, опіковими, комбінованими. Вони можуть поєднуватися з переломами, пошкодженнями судин, нервів, внутрішніх органів та іншими травмами. Саме тому сучасна медицина дедалі менше розглядає рану ізольовано. Важливіше зрозуміти загальну картину травми.

S – Splinting: переломи теж мають своє місце в алгоритмі

Перелом кінцівки може бути дуже болючим і небезпечним, але він не завжди є першою проблемою, яку потрібно вирішувати. І саме тут MARCH PAWS демонструє принцип пріоритетності. Якщо одночасно присутні критична кровотеча, порушення дихання та перелом, порядок дій визначається не тим, що виглядає найстрашніше, а ризиком для життя. Шинування стає частиною системної допомоги після того, як контрольовані безпосередні життєзагрозливі стани.

ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА

Повний асортимент спорядження для домедичної допомоги в каталозі

Переглянути категорію

Що ще змінила сучасна війна?

MARCH PAWS пояснює медичну логіку. Але є ще один фактор – саме бойове середовище. За останні роки змінилися не тільки протоколи. Змінилася сама війна.

Поширення безпілотних систем, постійне спостереження, артилерійські та мінометні ураження, велика кількість уламкових травм, замінування територій і складні маршрути евакуації створили середовище, де медична допомога дедалі частіше повинна працювати за умов обмеженого часу та ресурсів.

Це не означає, що «винайдено нові правила для кожного типу поранення». Змінилося інше: зросла ймовірність комбінованої травми та затримки евакуації. А це змушує систему бути гнучкішою.

Від одного пораненого до кількох: сортування

Є ще одна ситуація, про яку легко забути, читаючи матеріали про домедичну допомогу. А що робити, якщо постраждалий не один? У бойових умовах це цілком реальний сценарій. Тоді виникає необхідність сортування – визначення пріоритетів серед кількох постраждалих.

Українські нормативи прямо включають сортування до переліку навичок тактичної догоспітальної допомоги. Це ще раз показує, чому тактична медицина не може бути просто набором інструкцій для одного конкретного пораненого. Іноді найважче рішення полягає не в тому, що зробити, а в тому, кому допомогти першому.

Психологічна підтримка – не другорядна річ

Ще одна деталь сучасної системи, яку легко не помітити. Поранений – це не просто тіло з певним набором травм. Він наляканий, може бути дезорієнтований, відчувати сильний біль і не розуміти, що з ним відбувається.

Чинні українські нормативи прямо вимагають під час допомоги постійно комунікувати з постраждалим та психологічно його підтримувати. TCCC також наголошує на комунікації з пораненим: пояснення того, що відбувається, підтримка та спокійна взаємодія можуть допомагати зменшувати тривогу й одночасно давати додаткову інформацію про психічний стан постраждалого.

Евакуація: тепер це не просто “винести пораненого”

Ще у старому посібнику 2020 року окремо згадувалося транспортування пораненого в умовах обстрілу. Цей принцип залишився. Але сьогодні евакуація розглядається як значно ширший процес. TCCC виділяє окрему фазу Tactical Evacuation Care, а сучасна система передбачає передачу інформації про стан пораненого та вже виконані втручання наступній медичній ланці. Тобто, недостатньо просто перемістити людину. Потрібно забезпечити безперервність допомоги.

А якщо евакуації немає?

Саме тут війна внесла одну з найважливіших поправок у тактичну медицину. Умовна модель: поранення → допомога → евакуація → лікарня далеко не завжди відповідає реальності. Евакуація може затримуватися через бойову обстановку, відсутність безпечного маршруту, пошкодження транспорту, дистанцію або інші обставини. Тому сформувався окремий напрям Prolonged Casualty Care – PCC, тобто тривала допомога пораненому в умовах, коли швидка передача на наступний рівень допомоги неможлива.

Український ресурс TCCC має окремий комплекс рекомендацій PCC, включно з питаннями ведення травматичних ран, ЧМТ, опіків, дихальних шляхів та інших станів під час тривалої допомоги.

Що залишилося незмінним?

Попри всі нові протоколи, препарати, технології та обладнання, фундаментальна логіка практично не змінилася:

1. Безпека залишається першою. Не можна ефективно рятувати пораненого, створюючи нового постраждалого.

2. Безпосередні загрози життю мають пріоритет. Не кожна травма потребує однакової швидкості реакції.

3. Стан потрібно переоцінювати. Успішно виконана маніпуляція не означає, що проблема закінчилася.

4. Допомога повинна бути системною. Окрема дія не замінює повного огляду.

5. Евакуація є частиною процесу. Поранений не повинен просто “зникнути” з поля зору після першої допомоги.

6. І, нарешті, підготовка важливіша за спорядження.

Що змінилося?

Змінилася насамперед глибина системи. Сьогодні в Україні тактична догоспітальна допомога поділяється на чотири рівні: базовий, середній, підвищений та вищий. Базовий рівень передбачає само- та взаємодопомогу всіх військовослужбовців, тоді як вищі рівні потребують відповідної фахової підготовки.

Змінився підхід до:

• оцінки дихальних шляхів;

• травм грудної клітки;

• ЧМТ;

• гіпотермії;

• контролю кровотеч;

• знеболення;

• антибактеріальної терапії;

• ведення ран;

• іммобілізації;

• сортування;

• евакуації;

• документування;

• тривалої допомоги при затримці евакуації.

А міжнародні рекомендації продовжують оновлюватися. Наприклад, у TCCC Guidelines 2026 окремо позначені зміни щодо менеджменту дихальних шляхів та черепно-мозкової травми.

Чи втратив актуальність посібник 2020 року?

Як єдине джерело сучасних протоколів – так, його вже недостатньо. Як історичний та освітній матеріал – ні. Він чудово демонструє фундамент, на якому розвивалася система. Та все ж ця розмова змінилася до 2026-го. За цей час не зник турнікет. Не зникла необхідність швидко зупиняти критичну кровотечу. Не зникла необхідність евакуації. Але поруч із ними з'явилося значно більше розуміння того, що відбувається з людиною після вибуху, падіння, уламкового чи кульового поранення, комбінованої травми або тривалої затримки евакуації. І саме це є головною еволюцією.

Тактична медицина – це не про “знати більше процедур”

Це, мабуть, найважливіший висновок. Сучасна тактична медицина стала складнішою не тому, що комусь захотілося додати ще десять пунктів до старого списку. Вона стала складнішою, тому що реальність виявилася складнішою. Травма може бути комбінованою. Постраждалих може бути декілька. Евакуація може бути неможливою. Тактична ситуація може змінитися за мить. А людина, яка надає допомогу, може мати лише базову підготовку. Тому сучасний підхід – це не механічне виконання інструкції. Це здатність оцінити ситуацію, визначити пріоритети, виконати доступні втручання, повторно оцінити стан і передати пораненого далі.

ПОТРІБНА ДОПОМОГА З ВИБОРОМ?

Наші фахівці допоможуть розібратися в асортименті тактичної медицини та підібрати спорядження відповідно до ваших задач і умов використання.

Отримати консультацію