Сучасні наземні роботизовані комплекси: українські бойові роботи, що вже змінюють війну

Ще відносно нещодавно більшість наземних роботизованих комплексів (НРК) можна було побачити лише на спеціалізованих виставках або під час полігонних випробувань. Сьогодні ж вони дедалі частіше працюють поруч із піхотою, доставляючи боєкомплект, евакуюючи поранених, проводячи розвідку або підтримуючи штурмові групи вогнем. Якщо FPV-дрони вже стали «очима» сучасного війська, то наземні роботи поступово перетворюються на його витривалі «руки».

Про історію розвитку наземних роботизованих комплексів, їхню еволюцію від перших дистанційно керованих машин до сучасних бойових платформ ми вже детально розповідали в окремій статті. Цього разу гід від військторгу Punisher пропонує зосередитися на найцікавішому – які українські НРК вже використовуються на полі бою, чим вони відрізняються між собою, що за технології лежать в їх основі, які є світові аналоги НРК та яким буде наступне покоління бойових роботів.

Від полігону до фронту: чому після 2022 року НРК почали розвиватися вибуховими темпами

Повномасштабна війна змінила не лише характер бойових дій, а й саму філософію створення військової техніки. Якщо раніше від розробників вимагали універсальних платформ, здатних виконувати широкий спектр завдань, то сьогодні головним критерієм стала практична ефективність.

Фронт швидко показав, що робот не обов'язково повинен уміти все. Значно ціннішим є спеціалізований комплекс, який бездоганно виконує одну конкретну задачу: доставляє боєкомплект, евакуює поранених, перевозить міномет, веде розвідку або підтримує піхоту вогнем. Саме тому сучасні українські НРК дедалі більше нагадують набір вузькопрофільних інструментів. Як у хорошого механіка є окремий ключ для кожної гайки, так і сучасний підрозділ поступово отримує окремого робота для кожної небезпечної місії.

Сучасний наземний робот – це вже не просто «радіокерована машинка»

Багато хто досі уявляє НРК як платформу на колесах із дистанційним пультом керування. Насправді сучасний бойовий робот набагато ближчий до безпілотного автомобіля, ніж до іграшкової моделі. Так типовий український наземний робот складається з кількох взаємопов'язаних систем:

1. Модульного шасі.

2. Електричної або гібридної силової установки.

3. Цифрового автопілота.

4. Інерціальної та супутникової навігації.

5. Комплексу денних і тепловізійних камер.

6. Лазерних далекомірів або інших сенсорів.

7. Захищеного цифрового каналу зв'язку.

8. Програмного забезпечення, яке координує роботу всіх систем.

Фактично це невеликий безпілотний транспортний засіб, який оператор може контролювати за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення.

Залежно від класу платформи вантажопідйомність сучасних українських НРК коливається приблизно від 50-80 кг у компактних логістичних роботів до 800-1200 кг у важких транспортних комплексах. Максимальна швидкість зазвичай становить 10-25 км/год на пересіченій місцевості, хоча окремі колісні моделі здатні рухатися значно швидше дорогами з твердим покриттям. Ще більшість сучасних платформ має запас ходу від 20-40 км у складних умовах до 100 км і більше залежно від типу приводу, рельєфу місцевості та маси вантажу.

Українські наземні роботи, які вже сьогодні працюють на фронті

Якщо кілька років тому можна було говорити лише про окремі експериментальні зразки, то сьогодні в Україні сформувалося ціле покоління власних роботизованих платформ. Кожна з них створювалася під конкретні бойові завдання, тому універсальних машин практично не існує.

«Лють» – перший український бойовий робот нового покоління

Однією з найвідоміших українських розробок став наземний роботизований комплекс «Лють», офіційно допущений до експлуатації у Силах оборони України. На відміну від транспортних платформ, його головне завдання – саме вогнева підтримка підрозділів.

Комплекс отримав дистанційно керований бойовий модуль із кулеметним озброєнням, денні та тепловізійні камери, систему стабілізації озброєння й цифровий канал керування. Це дозволяє оператору вести спостереження та відкривати вогонь, перебуваючи на безпечній відстані.

Особливу увагу конструктори приділили прохідності. Великі колеса, незалежна підвіска та низький центр мас забезпечують впевнений рух по бездоріжжю, окопах і зруйнованій місцевості, де звичайна техніка нерідко втрачає мобільність.

Принцип роботи «Люті» багато в чому нагадує бронеавтомобіль без екіпажу: машина може першою виходити на небезпечні ділянки, прикривати штурмові групи або вести спостереження за противником, не наражаючи людей на зайвий ризик.

TerMIT – робот-логіст, який бере вагу на себе

Однією з найуспішніших українських транспортних платформ став TerMIT. Його головна місія – не стріляти, а допомагати військовим там, де кожен додатковий кілограм буквально виснажує сили. Комплекс перевозить:

• боєкомплект;

• воду;

• паливо;

• інженерне обладнання;

• генератори;

• медикаменти;

• евакуаційне спорядження.

Залежно від модифікації платформа здатна транспортувати кількасот кілограмів вантажу та впевнено рухатися складною місцевістю. Для логістичних підрозділів це означає можливість значно скоротити кількість небезпечних виходів особового складу під ударами артилерії чи FPV-дронів.

Як зазначають самі військові, головна перевага TerMIT полягає не лише у вантажопідйомності. Робот не втомлюється, не потребує відпочинку та здатний багаторазово виконувати рейси між тилом і переднім краєм, економлячи сили особового складу.

Ratel S – компактний робот для найнебезпечніших місій

Серед українських роботизованих платформ особливу увагу привертає сімейство Ratel, розроблене компанією Stark Defence. Якщо більшість НРК створювалися як універсальні «робочі конячки», то Ratel із самого початку проєктувався для максимально ризикованих операцій, де відправляти людей означало б невиправдано ризикувати їхнім життям.

Найвідомішою стала модифікація Ratel S. Це компактна швидкісна платформа на колесах із низьким силуетом, здатна швидко долати відкриті ділянки місцевості. Саме завдяки невеликим габаритам робот менш помітний для противника, а висока маневреність дозволяє ефективно працювати навіть у складних умовах пересіченої місцевості.

Залежно від виконуваного завдання платформа може використовуватися для інженерних операцій, доставки спеціального обладнання або виконання інших місій, де потрібен безекіпажний транспорт. Конструкція створювалася за модульним принципом, що значно спрощує адаптацію під різні потреби підрозділів.

Важливою особливістю Ratel є широке використання серійних компонентів. Це дозволяє скоротити час виробництва, полегшує ремонт і здешевлює експлуатацію – фактор, який під час війни інколи важить не менше за рекордні технічні характеристики.

Camel – коли робот стає вантажівкою переднього краю

Свою назву Camel отримав не випадково. Як і справжній верблюд, цей робот створений для транспортування значних вантажів у складних умовах, де звичайна техніка або люди стикаються з великими труднощами.

Основне призначення комплексу – забезпечення передових позицій усім необхідним. Боєкомплект, вода, паливо, продукти харчування, запасні акумулятори для FPV-дронів, медичне обладнання – усе це Camel здатний доставляти без участі людей.

На практиці ж така, здавалося б, проста функція має величезне значення. За статистикою сучасних бойових дій, значна частина втрат виникає не лише під час штурмів, а й під час звичайного підвозу боєприпасів або евакуації. Якщо цю небезпечну роботу бере на себе робот, ризик для особового складу суттєво зменшується.

Конструктори приділили особливу увагу прохідності. Великі колеса або гусеничні модифікації (залежно від версії) дозволяють долати ґрунтові дороги, пісок, сніг, багнюку й ділянки зі значними нерівностями.

Ardal – ставка на універсальність

Не всі українські роботи створюються для вузької спеціалізації. Одним із прикладів такого підходу є платформа Ardal, яка розроблялася як багатофункціональна база для встановлення різного обладнання.

Фактично Ardal можна порівняти з конструктором LEGO для військових. На одне й те саме шасі можна встановити транспортний модуль, евакуаційне обладнання, розвідувальний комплекс або інженерне оснащення. Подібний підхід значно спрощує виробництво й обслуговування техніки.

Ще одна перевага – швидка адаптація до нових викликів. Якщо завтра військовим знадобиться новий тип обладнання, достатньо створити відповідний модуль, а не проєктувати повністю нову машину. Саме модульність сьогодні вважається одним із головних світових трендів розвитку наземних роботизованих платформ.

Sirko – компактний помічник піхоти

Ще один напрямок українських розробок – максимально легкі мобільні роботи, які можуть працювати безпосередньо поруч із штурмовими групами. До таких платформ належить Sirko. Його головна перевага – невеликі габарити. Завдяки цьому робот легко транспортується автомобілем або причепом, швидко розгортається на позиції та не потребує складної інфраструктури. Подібні комплекси найчастіше використовують для:

• доставки боєкомплекту;

• підвезення води;

• евакуації поранених;

• транспортування FPV-дронів;

• перевезення генераторів і акумуляторів;

• забезпечення позицій у важкодоступних районах.

Саме такі машини дедалі частіше можна назвати «останнім кілометром військової логістики» – вони доставляють вантаж туди, куди великій техніці вже небезпечно або неможливо дістатися.

Ironclad – український погляд на бойового робота майбутнього

Серед перспективних українських платформ окремо варто згадати проєкт Ironclad, який створюється як універсальна роботизована база для виконання різних бойових завдань.

Основна концепція комплексу полягає в інтеграції сучасних цифрових систем керування, захищеного зв'язку та модульної конструкції. Це дозволяє адаптувати платформу як під транспортні місії, так і під встановлення різноманітного спеціального обладнання.

Подібний підхід відповідає світовим тенденціям: дедалі частіше розробники створюють не окремі машини, а універсальні платформи, які можуть швидко змінювати свою спеціалізацію залежно від потреб конкретної операції.

Українські НРК: сухі цифри, які говорять самі за себе

Попри різноманітність моделей, більшість сучасних українських роботизованих платформ має спільні технічні риси. Середні характеристики сучасних НРК виглядають приблизно так:

Ці цифри можуть змінюватися залежно від конкретної моделі та комплектації, а детальні характеристики багатьох бойових платформ залишаються закритими з міркувань безпеки. Однак навіть відкриті дані демонструють, наскільки швидко українська інженерна школа скоротила відставання від провідних світових виробників.

Вражає й інший факт. Якщо ще на початку повномасштабного вторгнення більшість роботизованих платформ існувала у вигляді окремих експериментальних зразків, то сьогодні Міністерство оборони України вже кодифікує десятки вітчизняних НРК різного призначення – від компактних логістичних роботів до бойових платформ із дистанційно керованими модулями. Це свідчить про перехід від поодиноких розробок до формування повноцінної екосистеми української наземної робототехніки.

Технології нового покоління: якими будуть НРК вже завтра?

Якщо порівняти сучасний наземний роботизований комплекс із моделями навіть трирічної давнини, різниця буде приблизно такою ж, як між кнопковим телефоном і сучасним смартфоном. Зовні вони можуть виконувати схожі функції, але всередині працюють абсолютно різні технології.

Головний напрямок розвитку сьогодні – не збільшення калібру чи вантажопідйомності, а підвищення автономності, ситуаційної обізнаності та живучості на полі бою. Саме програмне забезпечення дедалі частіше визначає бойову цінність машини не менше, ніж її броня чи двигун.

Машинний зір: коли робот починає «бачити»

Ще донедавна оператор практично безперервно керував платформою, уважно стежачи за кожним поворотом коліс через відеокамеру. Сьогодні дедалі більше українських і закордонних розробок отримують елементи Computer Vision – машинного зору. Програмне забезпечення вже здатне:

1. Розпізнавати дороги.

2. Визначати великі перешкоди.

3. Відстежувати рухомі об'єкти.

4. Автоматично утримувати маршрут.

5. Допомагати оператору під час маневрування.

Поки що повністю автономні бойові рішення майже не використовуються, однак навіть часткова автоматизація значно зменшує навантаження на екіпаж. Фактично оператор поступово перетворюється з водія на командира роботизованої системи.

Автономна навігація: рух навіть без GPS

Однією з головних проблем сучасної війни стала повсюдна робота засобів радіоелектронної боротьби. Якщо кілька років тому більшість безпілотних систем покладалася насамперед на супутникову навігацію, то сьогодні цього вже недостатньо. Тому сучасні НРК дедалі частіше використовують одразу кілька систем визначення координат:

• GNSS (GPS, Galileo та інші супутникові системи);

• інерціальні навігаційні модулі;

• цифрові карти місцевості;

• візуальну навігацію за допомогою камер;

• одометрію (визначення переміщення за обертанням коліс або гусениць).

Саме поєднання цих технологій дозволяє платформі продовжувати рух навіть тоді, коли супутниковий сигнал втрачено або навмисно заглушено.

Стійкість до РЕБ: боротьба триває щодня

Практично кожен сучасний робот стає учасником невидимого двобою між системами зв'язку та комплексами радіоелектронної боротьби. Тому виробники активно працюють над:

1. Цифровими захищеними каналами зв'язку.

2. Автоматичним перемиканням робочих частот.

3. Шифруванням телеметрії.

4. Резервними каналами керування.

5. Автономними режимами повернення.

У разі втрати зв'язку платформа може не просто зупинитися, а й виконати заздалегідь запрограмований алгоритм: повернутися на стартову позицію, сховатися за укриттям або завершити поставлене завдання.

Mesh-мережі: коли роботи допомагають один одному

Ще один перспективний напрямок – використання Mesh Network. На відміну від традиційної схеми, коли кожен робот напряму працює з оператором, Mesh-мережа дозволяє всім платформам обмінюватися інформацією між собою. У результаті:

• збільшується дальність стійкого зв'язку;

• окремі роботи можуть виконувати роль ретрансляторів;

• система стає менш вразливою до втрати одного вузла;

• підвищується ефективність роботи цілої групи.

Саме так працюють сучасні військові мережі нового покоління.

Оптоволоконне керування: новий тренд війни

Після масового застосування FPV-дронів на оптоволоконному кабелі аналогічний принцип починають розглядати й для окремих наземних роботів. Ідея досить проста. Замість передачі сигналу радіоканалом використовується тонкий волоконно-оптичний кабель, який розмотується під час руху платформи. Основні переваги:

1. Практично повна несприйнятливість до РЕБ.

2. Стабільна якість відео.

3. Мінімальна затримка сигналу.

4. Неможливість перехоплення радіоканалу.

Втім, є й очевидні недоліки: обмежена дальність, ризик механічного пошкодження кабелю та складність роботи на пересіченій місцевості. Тому така технологія навряд чи стане універсальною, але для окремих завдань може виявитися дуже ефективною.

Робот + дрон = новий рівень взаємодії

Ще кілька років тому наземні роботи й безпілотники працювали окремо. Сьогодні дедалі частіше вони стають єдиною бойовою системою. Типовий сценарій виглядає так:

1. FPV або розвідувальний БпЛА знаходить ціль.

2. Координати автоматично передаються наземному роботу.

3. НРК висувається прихованим маршрутом.

4. Робот виконує поставлене завдання.

5. Дрон контролює результат і коригує подальші дії.

Такий принцип значно скорочує час реакції й дозволяє мінімізувати ризик для військовослужбовців.

Світові аналоги: хто ще розвиває наземних роботів?

Хоча саме Україна сьогодні має безпрецедентний практичний досвід застосування НРК, над аналогічними системами активно працюють і провідні держави світу.

США

Американська армія реалізує програми Robotic Combat Vehicle (RCV), що включають легкі, середні та важкі бойові роботи. Компанії General Dynamics, Textron, QinetiQ та інші створюють платформи для:

• ведення розвідки;

• супроводу піхоти;

• дистанційного вогневого ураження;

• логістики.

Особлива увага приділяється автономності та інтеграції зі штучним інтелектом.

Ізраїль

Ізраїль традиційно є одним зі світових лідерів безпілотних технологій. Платформа Jaguar UGV, створена компанією IAI, вже використовується для охорони кордону. Вона оснащується:

1. Дистанційно керованим озброєнням.

2. Тепловізійними камерами.

3. Автоматичними системами виявлення.

4. Високим рівнем автономності.

Німеччина

Компанія Rheinmetall розробила сімейство роботизованих платформ Mission Master, які можуть виконувати десятки різних функцій завдяки модульній конструкції. Варіанти включають:

• транспортний;

• медичний;

• розвідувальний;

• бойовий;

• інженерний.

Саме модульність дедалі більше стає стандартом світового ринку.

Естонія

Попри невеликі розміри країни, компанія Milrem Robotics створила одну з найвідоміших платформ у світі – THeMIS. Сьогодні вона перебуває на озброєнні або проходить випробування в більш ніж десятці країн НАТО. THeMIS використовується для:

1. Евакуації поранених.

2. Доставки вантажів.

3. Інженерних робіт.

4. Встановлення бойових модулів.

Чому саме Україна сьогодні задає темп?

Парадоксально, але головною перевагою українських розробників став реальний бойовий досвід. Там, де іноземні компанії проводять полігонні випробування кілька разів на рік, українські інженери отримують величезний обсяг практичних даних буквально щодня. Кожен вихід робота на передову стає джерелом нової інформації: що потрібно посилити, які вузли працюють на межі можливостей, як поводиться техніка під вогнем, у багнюці, під впливом РЕБ чи після багаторазових ударних навантажень.

Саме тому цикл удосконалення українських платформ вимірюється не роками, а іноді лише кількома тижнями. Це безцінний досвід, який сьогодні уважно вивчають виробники та військові фахівці в усьому світі. У сучасній війні перемагає не той, хто створив ідеальну машину один раз, а той, хто здатний найшвидше її адаптувати до нових загроз.

Яким буде наступне покоління наземних роботів?

Якщо уважно придивитися до розвитку сучасних технологій, стає очевидно: ми лише на початку великої роботизованої революції. Сьогодні більшість наземних комплексів усе ще потребує постійного контролю оператора, однак уже найближчими роками їхня роль зміниться кардинально. Майбутнє належить не окремим роботам, а мережам роботизованих систем, які працюватимуть спільно з дронами, засобами радіоелектронної боротьби, артилерією, розвідувальними комплексами та єдиною цифровою системою управління військами.

Уявіть собі ситуацію. Розвідувальний БпЛА виявляє противника, алгоритм миттєво аналізує рівень загрози, командний пункт автоматично визначає оптимальний спосіб реагування, після чого найближчий наземний робот отримує маршрут і самостійно вирушає до визначеної точки. Людина при цьому вже не керує кожним рухом машини, а лише контролює виконання бойового завдання та ухвалює рішення про застосування зброї. Саме таку концепцію сьогодні дедалі активніше опрацьовують військові відомства США, Великої Британії, Ізраїлю та країн НАТО.

Ще одним перспективним напрямком є інтеграція роботизованих платформ із перспективними військовими екзоскелетами. Якщо екзоскелет посилюватиме можливості окремого бійця, то наземний робот стане його постійним помічником, який нестиме боєкомплект, воду, запасні акумулятори, засоби зв'язку чи навіть автоматично евакуюватиме поранених. Такий тандем дозволить піхотинцю залишатися максимально мобільним і зосередитися на виконанні бойового завдання.

Не менш активно розвиваються й медичні технології. Уже сьогодні тестуються біометричні датчики, здатні відстежувати пульс, температуру тіла, рівень фізичного навантаження та інші показники військовослужбовця. У перспективі такі дані можуть автоматично передаватися на командний пункт або медичній службі, а найближчий евакуаційний НРК отримуватиме команду ще до того, як боєць встигне повідомити про поранення.

Іншими словами, наземний робот майбутнього – це вже не просто дистанційно керований візок чи платформа зі зброєю. Це повноцінний елемент цифрового поля бою, який постійно обмінюється інформацією з іншими учасниками бойової мережі.

Читайте також

Якщо вас цікавлять інші перспективні військові технології, рекомендуємо ознайомитися з матеріалами блогу Punisher:

• Наземні роботизовані комплекси (НРК): вірний соратник піхотинця;

• Дрони: з минулого в майбутнє;

• Засоби РЕБ: новий рівень захисту;

• Безекіпажні катери (БЕКи): флот майбутнього;

• Лазери проти дронів;

• Перехоплювачі дронів: клин клином або дієва відповідь сучасним загрозам;

• Що таке Starlink;

• Як підключити Starlink;

• Екзоскелет: друг артилериста і не тільки;

• Сучасні балістичні шоломи: багатошарове розуміння захисту.

vitaliabuniak

Віталій Буняк — автор статті

Консультант із військової тематики

До 2022 року працював продавцем у магазині Панішер. Після початку повномасштабного вторгнення приєднався до ЗСУ, набувши практичного досвіду на полі бою.

Завдяки своєму бойовому досвіду та глибоким знанням спорядження, Віталій є особистим експертом інтернет-магазину Панішер у питаннях:

• Одяг та взуття
• Екіпірування

Його рекомендації допомагають клієнтам обирати надійне та функціональне екіпірування для будь-яких умов.